Контрасти

По коліна снігу, повінь в небі —
Білим і синім фарбується ніч.
Срібні й незграбно рухливі амеби
Приймає місто-панич.

Налипанням слизьким дерева вбрані,
Зимно, і вітер зриває гілки.
Вийшла. Примружена — сон зник зарано,
Згортаються сльози в очах і білки.

У коліна — холод. Повно криги,
Фіолетово-чорним фарбується вись:
Там, нагорі, скандали й інтриги.
Внизу — простір —
/тимчасово/
завис.

Застуда

Украй хворий місяць: золота лихоманка, жовчнева повінь.

Тебе проведу у дорогу.

 Дощить.

Нерухоме місто.

По вінця налито жовтня. Повня.

Пройдемо повз пам’ятник невідомих,

Напевно,

Комуністів.

 

У нас до відправлення вічність, минаємо парки слави.

Дзвенить так фальшиво й незграбно

Нитка-струна поміж слів.

Порожні намоклі лави,

І жовтий лист, що зомлів.

 

Зупинки безлюдні й спокійні,

Бо спить натомлене місто. Мирним та лагідним сном.

Казав колись

 вже покійний.

Всміхаєшся?

 

Мов полотном —

Застелено мжичкою площу.

Крізь краплі ідем уперед.

Драглисто, волого, імлисто.

Горло застуда дере.

 

Ще трохи — і вічність скінчиться. Минуть жовті плями з небес  та облич.

Вокзал. Синій потяг, валізи. Столиця

Вітає й прощається.

 

Лиш мить:

Пліч-о-плІч

Пів

Півзéлені, півопалого.

Півтонами зопалу жовтень

Заходить на вулицю :стигне.


Ранку собі зичу вдалого,

Минаючи зливи півсніжні,

Тільки б устигну-

Ти, тільки б приїхати

Вчасно. Неспішно

Метро прибуває,

Заходьте,

Бліді пасажири,

Купуйте пластир й серветки,

Імбир та інжир,

Мандарини,

Хустки пелюсткові й вина.


Ці марева, що спільно зримі,

Втискаються на перегонах

У міжстанційні перерви.

Книжки про Ісуса та пачки прими:


шикарні пропозиції.



Ці східні строкаті базари

тануть на слові «Кінцева».

Ми звільнимо сині вагони,

Гнилі переходи —

І вийдем назовні.


Розіб’ємось чи не розіб’ємось

На пари чи на без-пари.

І вийдемо в півзелене,

і в жовте півопале.

Монтаж

....................................................
Гіркі губи горіхові, винні:
У русі димному перини:
Ніч. А липень вполовину:
Місяць ледве зримий зрине.
.....................................................
Млосна синь: за небо більша.
До сп’яніння: винні вишні.
Темінь стигла: вчасно вийшла.
Темінь висне: дивовижно.
.....................................................
Скислий Шлях: старий, печальний:
В ніч коротку тане-в’яне.
Квіти, мов сонця на палі:
Фіолетово-морквяні.
.....................................................

Без ком

Дорогою до [?]:розмови —поглядом. Газети — уривками. Вигуки стислі.
Травень у зливі —як вишня у спирті: солодкий гіркий і трохи кислий.

Злива наливкою стиглою сливою небо оце заливає оливою.
Оцет в словах, Прорізна залюднена. «що для того щоб бути щасливою?»

Слово за слово. Чіпляються звуками. Тепло волого і все ж — мінливо.
Будинок мінпалива, каштани зітлілі. «далі — куди? Направо?» Наліво.

Скоро дощ не втримають випустять раптом станемо мокрі і втомлені.
Але за мить за мить до повені задоволені задоволені.

Супротив

Я часто її гортаю.
І кожна строфа — спокійна отрута.
Між легенями і гортанню
Чіпляється трутень.

Розбираю її на цитати.
І кожний рядок продовжує жити
Окремо. Придумує собі дати
Народження й смерті.
Як вшитий
У простір. Скрізь — відбивається словом,
Текстом,складами, слідами.
Хто його на папері зловить,
Стертому сонцем, снігом, устами?

Сьогодні Її закриваю.
Стираю зміст швидко і боляче.
Амінь в дорогу
до раю.
Безспірно. У серце колючи.

Зразок

Межа — це завжди кінець і завжди початок.
І в даному випадку:
Перетин можливих доріг.
Ось приходить білий,
мов гіпс, ранок. — Край.
У ньому лише мовчати.
Просто мовчати і ковтати цю мовч.

*Укінці я вмикаю пісню, будь-яку, неважливо. (ремарка)
Межа — це перехід від спогадів
Хороших, частіше — тужливих.

Рейки, вокзали, буфети.
При.станційні будівлі.
(просторі та світлі площі,
трамвайні свистячі звуки,
на листівках старі акведуки.
Тощо)
П’яні весни, спокійні зимівлі.
Пе.ре.даю естафету.

Ще одне нічне страхіття.

На перехрестях:

Чоловіки у сірому, жінки у пальтах,
Діти в дорожніх колисках.
Асфальт зі смальти,
Як нуга, тане. Ніч — в спину —
Зовсім близько.

Світлофор сп’янілий,
Одним оком підморгує.
Показує: при-
готуватись. Чекати.
Місячні гори берегів Нілу,
Прянощі,
Дзвенять
дукати.

Світлофор сп’янілий тримає в напрузі.
Чай: Солодкавий, янтарний —
Заливає сонцями.
На зустрічній смузі
Перетнемося
не марно.

Ось зелений.Непевний, спізнілий.
Натовп рушає поволі.
Там на тих берегах Нілу:
Задволені,
Хоч і кволі.

Відмикання|Вмикання

Розставимо крапки
Над «ё»
Над «ї»
Над «і».
Позбавимо себе вагань, надій.

У світлі ліхтарів
Спокійно так без них
Тут розмовляти, зараз,
В синь.
Герої вже пожовклих книг.

Я вийду в ніч — і за собою
Візьму цей дим, туман.
Пустим
Залишить ранок. І спокою
Нам вистачить на день
— Впусти.

.
/
.
/
. — Пусти (ти)?

Право на останнє бажання

Двері–виходи.
Затиснуті пейзажі в рами.
Важко дихати:
Курять в кадрі прямо.
----------------------------
Вмикачі-вимикачі строкаті.
Не гасне світло ніколи.
У відділі прокату
Візьмемо сон.
Заллємо Коли.
----------------------------
А місяць жовтий, жовтожовч.
Примарний ранок
забариться незабаром.
Я зацитую йому мовч-
мовчання,
Коли роси — в пару.

Favorite worst nightmare

Слизький асфальт,
Вологі стіни.
Мокра цегла.
Обличчя на вигляд кислі —
оцет.
Дощить, сльозить
Постійно.

Відсутній шум.
У їхніх зіницях
Завмерло,
застигло затишшя.
Невимовне.
—.
Прийде, і знову
насниться.

Завершені повісті

Букви і знаки. Поміж словами —
Двокрапки. Пробіл ___________________
Немає пояснень.
Подихи,..
погляди,..
запахи,..
дотики: —
Пил.
Пил —на обличчя, на очі, на шкіру.
Пил на сторінках.
Навпіл
Нас поділило.
Звучим? Нібито. Ні. Бито. Карту.
Нуль-біль.

Трансмотив

До середини березня
Тягнеться лід.
Вже теплий кисень; —
Холодні пальці.
Місто утомлене:
В судинах
Болить,
Блід-
нуть
Щоденні скитальці.

Транс|мотивом
Проходить крізь
Години весняних вакацій
Вплив недолугий
Від
Недолугих
сліпих вакцинацій.

До середини березня,
Мов павутинь,
Тягнуться привиди сиві.
Сьогодні зима іде від нас.
І йде вона красиво.

сигарети дощі і французи

Завдячуючи Принцесі та французкаму мужчінє (Жану-Солю)



Дрібно-дощ
із крапель
бурштинових.
Ми так докурились,
що запах -
в зіницях.
Ми можемо втримати
Світ
на мізинцях.
Та згаснути
вмить
у ночах
ожинових.
..................................................................

Я час власноруч
потягну.
Час вбереже
від глибоких поранень.
Ми оминемо вікна лікарень,
з яких нас зганяли б -
птахів-приблуд -
а вечір, а злива,
а дим і легені.

І трохи до ранку
обом дотягнути.
Побачити сніг
на зомлілих деревах.
І мліти , чекати:
як небо
знудить
в коротких вологих
перервах.

А.В.

Спека січнева. Повільна і знуджена.
Води січневі –
В сльоту і калюжі.
Ти вийдеш прекрасна
І трохи застуджена.
А день,
Немов кіт,
Свої очі примружить.
Темні провулки. За склом грає музика.
Знову пірнатимеш -
Глибші зітхання.
Напевно,
Себе таки важко примусити.

Вода - у сльоту.
.
.
Аню...

Зелені вулиці - крізь спалах
Зима в сітківку мжичить.
Вона лише вдала, що спала,
Вона ще березню
Позичить:
Холодний видих.
Досить пізно.
Змиває барви злива.
Можливо, хоч ліхтар -
Та й зблисне
У темряві-оливі.
Туман непевний.

Сніжно й лячно.
Стоять, мов сіті - клени.
І тільки спалах
Твій. Гарячий.
Фарбує паморозь
в зелений.