Застуда

Украй хворий місяць: золота лихоманка, жовчнева повінь.

Тебе проведу у дорогу.

 Дощить.

Нерухоме місто.

По вінця налито жовтня. Повня.

Пройдемо повз пам’ятник невідомих,

Напевно,

Комуністів.

 

У нас до відправлення вічність, минаємо парки слави.

Дзвенить так фальшиво й незграбно

Нитка-струна поміж слів.

Порожні намоклі лави,

І жовтий лист, що зомлів.

 

Зупинки безлюдні й спокійні,

Бо спить натомлене місто. Мирним та лагідним сном.

Казав колись

 вже покійний.

Всміхаєшся?

 

Мов полотном —

Застелено мжичкою площу.

Крізь краплі ідем уперед.

Драглисто, волого, імлисто.

Горло застуда дере.

 

Ще трохи — і вічність скінчиться. Минуть жовті плями з небес  та облич.

Вокзал. Синій потяг, валізи. Столиця

Вітає й прощається.

 

Лиш мить:

Пліч-о-плІч