Ти принесла барвінок

Прийшла, несучи у руках суцвіття.

Шелест довгих спідниць і кваплива хода.

На столі розклала барвінок.

Пахло літом, вечоріла зимова сльота.

Я не можу згадати - чиї були сльози тужливі.

І хто розчиняв у горнятах пилюку та сіль.

На горищі гортали вітри - лахміття й газети.

Ти сиділа, він скнів.

Почорніла пора закликала збиратись в дорогу.

Задзвенів не собор - не на свято ж! -

Задзвенів заспокоєний ґвер.

Що тепер?

Повсідались за стіл -

Як завжди - "чим багаті". 

Ми тобі дали хліба, вина.

Ти ж принесла барвінок,

Що хрестами 

розцвів 

в нашій хаті.