Аморфій

Дим

Справді. Курила тоді я багато.

Безперестанку.
Ін-версії диму, іно-версії диму,
інакші, зрештою, версії.
Тоді він лишав
Зранку
гидотний присмак заліза,
а ввечері ліз у волосся:
плутався там, виринав, розтікався.
Я їла його, я ковтала -
у версії більш приємній,
у версії більш привабливій.
Приходили зміни - усе руйнували,
і світ закривав на ніч очі. -
Усе фіолетове, усе сутінкове,
І дим так тягнувся, так довго тягнувся,
я думала, він не зупиниться,
не зникне ніколи. ніколи.