я не мушу зав'язувати розплетені коси твої,
щоб вони не впадали у вічі твої.
я у мушлі, шумить морем вічність.
не триматиму в оці обпечені голки твої
- так і ти відпускай імена мої.
хай святяться вони наодинці.
зачини свої двері назавжди вночі,
більше я не прийду за тобою вночі.
і змією згорнусь на горищі.
Наші мерці межують з нашими полями.
Проростає між ними зелене суцвіття весни.
Останні верби в'юнкі -
пиляють.
Сходить на небо місяць пісний.
Простягаються в ніч заколисані смертю вітри,
Завивають углиб -
Зледенієш в імлистому ранку.
Перехресна молитва поділить вагання на три:
Зійдуть батько та син,
дух учепиться в бранку
