Напружене слово – несказане – висне
В спекотному затишку, який не порушу, –
До болю мовчатиму довго – навмисно,
Щоб камінь тягнув до неспокою душу.
І чорною стрічкою вітер пов’яже –
Мене -
У заграві лихій, та спокійній.
Зів’ялі відлуння прекрасної фальші –
Нарешті загасять
мою стихію.
