Застуда

Украй хворий місяць: золота лихоманка, жовчнева повінь.

Тебе проведу у дорогу.

 Дощить.

Нерухоме місто.

По вінця налито жовтня. Повня.

Пройдемо повз пам’ятник невідомих,

Напевно,

Комуністів.

 

У нас до відправлення вічність, минаємо парки слави.

Дзвенить так фальшиво й незграбно

Нитка-струна поміж слів.

Порожні намоклі лави,

І жовтий лист, що зомлів.

 

Зупинки безлюдні й спокійні,

Бо спить натомлене місто. Мирним та лагідним сном.

Казав колись

 вже покійний.

Всміхаєшся?

 

Мов полотном —

Застелено мжичкою площу.

Крізь краплі ідем уперед.

Драглисто, волого, імлисто.

Горло застуда дере.

 

Ще трохи — і вічність скінчиться. Минуть жовті плями з небес  та облич.

Вокзал. Синій потяг, валізи. Столиця

Вітає й прощається.

 

Лиш мить:

Пліч-о-плІч

Пів

Півзéлені, півопалого.

Півтонами зопалу жовтень

Заходить на вулицю :стигне.


Ранку собі зичу вдалого,

Минаючи зливи півсніжні,

Тільки б устигну-

Ти, тільки б приїхати

Вчасно. Неспішно

Метро прибуває,

Заходьте,

Бліді пасажири,

Купуйте пластир й серветки,

Імбир та інжир,

Мандарини,

Хустки пелюсткові й вина.


Ці марева, що спільно зримі,

Втискаються на перегонах

У міжстанційні перерви.

Книжки про Ісуса та пачки прими:


шикарні пропозиції.



Ці східні строкаті базари

тануть на слові «Кінцева».

Ми звільнимо сині вагони,

Гнилі переходи —

І вийдем назовні.


Розіб’ємось чи не розіб’ємось

На пари чи на без-пари.

І вийдемо в півзелене,

і в жовте півопале.